Як часто ви чуєте фразу “це фото я взяв з Інтернету – відкритого джерела” або “все, що в Google, у вільному доступі”.
Може ви й самі її вимовляли не раз. Технології не стоять на місці і роблять доступними багато речей. Але й закони слідують за ними невідступно.
По-перше, це неправда. По-друге, “незнання закону не звільняє від відповідальності”. Технології не стоять на місці, але й законодавча база,яка їх регулює, теж розвивається.
Ще у 1998 році в США прийняли Закон про авторське право в цифрову епоху, що враховує нові технології копіювання і поширення інформації. Його директиви посилили відповідальність за порушення авторських прав в Інтернеті.
Сьогодні неліцензійний контент і навіть сайт цілком можна видалити з пошуковика, заповнивши форму заяви та відправивши її в Google.
Там його перевірять. Якщо інформація підтвердиться, видалять матеріал і повідомлять про це відповідального за піратство. При спробі знову зайти на піратську сторінку Google повідомить, що доступ до неї був вилучений через порушення авторських прав.
В Європейському союзі з 2001 року діє Директива ЄС про авторське право. Минулого понеділка, 15 квітня, Рада ЄС прийняла модернізовану директиву до існуючого законодавства про авторське право відповідно до реалій сучасного цифрового ринку.
Як зазначено в документі, нові правила забезпечують адекватний захист авторів і виконавців. Одночасно вони відкривають нові можливості для доступу та спільного використання захищеного авторським правом контенту в Інтернеті по всьому Європейському союзу.
Онлайн-платформи для обміну контентом (YouTube, Facebook та ін.) повинні будуть отримати ліцензію на захищені авторським правом твори, завантажені користувачами. Так правовласники зможуть контролювати умови експлуатації своїх онлайн-робіт і отримувати винагороду за використання їх контенту.
Директива зобов’язує інтернет-платформи створювати фільтри для блокування піратського контенту. YouTube, до речі, такий фільтр вже застосовують.
Після підписання і публікації директиви в Офіційному журналі ЄС у країн-членів є 24 місяці, щоб адаптувати нові правила для національного законодавства.
Директива викликала резонанс у ЗМІ, які критикують її за звуження свобод для користувачів.
Наприклад, у читачів паперових книг не було особливих причин для занепокоєння. Авторське право обмежувало тільки публікацію й не позначалося на способі життя типового споживача. У час Інтернету користувачі отримали необмежений доступ до різної інформації. Але якщо паперову книгу можна дати друзям почитати, то ділитися цифровим контентом (електронними книгами, наприклад) фактично означає порушувати авторське право.
Як видно, для врегулювання багатьох сумнівних питань в області авторського права законодавчі зміни будуть постійно коригувати вже існуючі правила, щоб знайти баланс між інтересами авторів/правовласників і користувачів.
З огляду на політику євроінтеграції, зміни в національному законодавстві теж не за горами. Нагадаємо, в Україні закон «Про авторське право і суміжні права» був прийнятий у 1993 році, оновлена його редакція вступила в силу з 11 липня 2001 року. За 18 років технології сильно змінилися. Так під час доступності інформації у мережі не варто забувати, що “свобода” не означає “безвідповідальність”.
