Як керувати поведінкою дитини? Думка Дмитра Карпачова

У глибині душі всі батьки мріють про слухняну керовану дитину, яка не створює клопоту. Але чи можливо це в принципі? Чи можна керувати поведінкою дитини, не травмуючи її психіку? Так. Це можливо. Дитина може бути керованою! Як це зробити за допомогою виховання, ми обговоримо далі.

Найчастіше виховання зводиться до чотирьох основних завдань:

1.Безпека/виживання.

Сюди відносяться режим і культура харчування, основи гігієни, правила поведінки в небезпечних для життя і здоров’я ситуаціях. Безпека – це перше заради чого ми як батьки приймаємо різні виховні міри. Це наріжний камінь всього виховного процесу. Всі принципи та ідеї, які ви намагаєтеся вкласти в голову дитини, повинні служити її безпеці, її здоров’ю і життю у першу чергу. А вже у другу чергу – здоров’ю та життю інших людей.

2.Подготовка дитини до самостійного життя.

Подобається вам ця ідея чи ні, але в майбутньому ваша дитина буде жити одна. Саме тому ваша головна задача як батьків – подбати про те, щоб вона була підготовлена до дорослого самостійного життя. І не варто плекати ілюзії, що це відбудеться автоматично, після досягнення нею певного віку. До цього дитину потрібно готувати, починаючи з досягнення нею одного року. У цьому віці вона вже здатна робити свої перші самостійні кроки або рухи – дотягнутися, доповзти, дійти до чого-небудь.

3.Задоволення від життя.

Ось кілька запитань, за допомогою яких ви можете перевірити наскільки ваша дитина задоволена своїм життям:

• Що ваша дитина робить частіше – посміхається і радіє або сумує й журиться?
• Чи знає ваша дитина, що у будь-якій ситуації ви завжди будете на її стороні?
• Чи відчуває вона себе впевнено поруч з вами?
• У поведінці з іншими людьми й дорослими ваша дитина похмура й агресивна або ввічлива і доброзичлива?
• Чи може ваша дитина поділитися з вами своїми бажаннями, думками й переживаннями? Чи відчуває вона вашу підтримку?
• Чи відчуває ваша дитина фізичну близькість з вами? Як часто ви її обіймаєте, гладите, цілуєте?

Це звичайно не діагностика психічного стану. Але після відповідей на ці запитання у вас з’явиться загальне уявлення про емоції та почуття вашої дитини.

4.Зручність і комфорт батьків.

Звичайно ж, взаємодія з дитиною має бути зручною та комфортною для батьків. А спілкування повинно приносити радість. Але це можливо тільки після задоволення перших трьох пунктів: дитина знаходиться у безпеці, у неї все в порядку зі здоров’ям і їй нічого не загрожує; вона пристосована до самостійного життя у міру свого віку; дитина задоволена своїм життям. Тоді ваше спілкування буде по-справжньому приємним.

Що і як виховує вашу дитину?

Виховання – це прищеплення дитині правильних звичок і поглядів. Саме звички визначають наш характер. І тут батьки часто допускають просту й очевидну помилку. Вони чекають дуже швидких результатів. Вважають, що будь-яка педагогічна методика, яку вони почули або прочитали в книзі, повинна подіяти миттєво й повинна відразу ж змінити життя дитини. Дитина повинна стати іншою.

Виховання буває двох типів:

• пасивне;;
• активне.

У першому випадку ви можете нічого спеціально не робити. Формування поглядів на життя і звичок у вашої дитини буде відбуватися саме по собі, без вашої активної участі в цьому процесі.
У другому випадку потрібна ваша активність. Вам необхідно цілеспрямовано робити якісь дії, в результаті яких у дитини будуть формуватися визначені вами звички й погляди.

Пасивне виховання

До пасивного виховання відноситься оточення, в якому росте дитина. Його вплив є досить суттєвим і у деяких випадках визначальним. Відповідно, якщо ви не хочете або не можете з якихось причин займатися вихованням вашої дитини, помістіть її у правильну середовище, і воно зробить за вас вашу роботу. Оточення, в якому живе ваша дитина умовно можна розділити на сім’ю і суспільство.

Як ви ставитеся до себе?

Як ви ставитеся до інших людей?

Чому ваша поведінка вчить дитину?

Потрібно обговорювати з дитиною її погляди і власну думку

Як вона сприймає поведінку своїх друзів? Як вона розуміє поведінку героїв фільмів і мультфільмів, які їй подобаються? Якщо ми не будемо цікавитися, чим живе наша дитина, що вона дивиться, що входить у сфери її інтересів, ми не зрозуміємо, чим вона живе. А значить, не зможемо вплинути на це і відкоригувати.
Головне завдання – сформувати правильний ракурс, звертаючи увагу на те, яка життєва позиція того чи іншого персонажа з фільму або реального життя, які вчинки формує і які наслідки будуть у результаті цього. По суті, наслідок це завжди результат якихось вчинків,а вчинки завжди відображають життєву позицію людини. І якщо показувати цей взаємозв’язок, тоді, цілком можливо, ви зможете якось відкоригувати негативний вплив суспільства.

Активне виховання

Тут у першу чергу вам потрібно розуміти відмінності між проханням, порадою й вимогою. Цікаво, що батьки часто підміняють ці поняття і висловлюють останнє у вигляді першого й другого. Це вносить нерозуміння у комунікацію. Якщо ви щось вимагаєте, нехай дитина розуміє, що це вимога. Якщо ви щось радите, нехай дитина розуміє, що це порада і її необов’язково виконувати. Якщо ви висловлюєте прохання, нехай дитина знає, що можна торгуватися і можна відмовляти.

Вміння ставити запитання

Запитувати точку зору дитини дуже корисно. Це включає її розумові процеси й допомагає зосередитися на тому, чого ж насправді вона хоче. Необхідно цікавитися внутрішнім світом дитини. Запитуйте її якомога частіше: «А як ти думаєш?», «Що на твій погляд потрібно зробити, щоб знайти вихід з ситуації, що склалася? ». У складних моментах включайте дитину в діалог. Навчіть її шукати вихід із ситуації. Якщо ви не згодні з відповіддю дитини, є кілька варіантів. Перший – ви можете запитати її: «А чому я повинен на це погодитися? На жаль, мене це не влаштовує. Який ще варіант ти можеш запропонувати? » або «Нам потрібно знайти рішення, яке влаштує нас обох», або «Добре, які ще є варіанти, давай розглянемо». Дуже важливо, щоб ви передавали дитині відповідальність за рішення проблем, в які вона потрапила.

Метод активного слухання

Активне слухання – це вміння слухати, співпереживати, розуміти, ставити запитання і прояснювати ситуацію. З його допомогою можна спонукати дитину відповідати на ваші запитання, спрямувати розмову у потрібне русло, зрозуміти один одного без неправильних інтерпретацій, вирішувати конфліктні ситуації, будувати довірчі відносини. Детальніше про цей метод читайте в книзі “Як дати дитині все без грошей і зв’язків”.

Мотив

За кожним вчинком стоїть мотив. Бажання щось отримати або чогось уникнути. Це може бути матеріальний об’єкт або емоція.

Знаючи, що для дитини зараз важлива нашу увага, ми можемо запропонувати їй це як пряник. Наприклад, ми просимо дитину: «Допоможи мені прибрати зі столу, і тоді ми разом пограємо». Вона йде до мети – провести час з батьками – шляхом прибирання після себе посуду. Яким чином можна використовувати батіг? Коли ми говоримо дитині: «Ти ж знаєш, що у нас є правило. Після того як ми поїли, зі столу треба прибрати інакше … »і далі перелік санкцій. Оскільки дитині неприємні покарання, вона буде намагатися їх уникнути. Ці дві фрази закликають до однієї й тієї самої поведінки. Тільки в одному випадку дитина до чогось прагне, а в іншому – чогось уникає. Тренуйтеся помічати такі моменти, щоб впливати на поведінку дитини за допомогою її вибору способу досягнення мети.

Стаття підготовлена за матеріалами книги  “Як дати дитині все без грошей і зв’язків” Дмитра Карпачова.