Як народжуются надзвичайні діти? Приклад Стіва Джобса

Як народжуются надзвичайні діти? Приклад Стіва Джобса
27/02/2019 Анастасия

24 лютого – день народження легендарної особистості — Стіва Джобса.

Життя Стіва – це захоплююча історія, з якої кожен має зробити свої висновки.

Ми хочемо поділитися з вами моментом його життя, в якому батьки Стіва дали йому зрозуміти, що він особливий.

Якби справжні батьки Стіва Джобса не віддали новонародженого первістка, він міг би стати ким завгодно, але не Стівом і не Джобсом. І, цілком імовірно, він не здійснив би революції у світі комп’ютерів.

Він став би, наприклад, Джоном або Пітером і здобув би фах економіста. А може, його б назвали Брюсом, і він став би знаменитим актором. Або це міг бути Кевін – кухар в якому-небудь ресторанчику. Він би майстерно нарізав цибулю та моркву, тямив у спеціях і аж ніяк не думав би про комп’ютери.

Хай там як, а доля Стіва Джобса вирішилася холодного ранку 24 лютого 1955 року, одразу після його появи на світ. Тоді маленького хлопчика віддали на всиновлення. Справа в тому, що справжні мама й тато Стіва Джобса були дуже молодими студентами. Їхні батьки страшенно розсердилися, коли довідалися, що дитина з’явиться на світ ще до завершення університету. Батьки Джоанни (а саме так звали справжню маму Стіва) навіть погрожували позбавити її спадщини. Тому вона не мала іншого вибору, як відмовитися від сина.

Варто зауважити, що Стіву дуже пощастило.

Він не жив у притулку чи в дитячому будинку. Одразу після народження його всиновили Пол і Клара Джобси, які й назвали малюка Стівеном. Тоді вони ще не знали, що це дитинча прославить їхнє прізвище на весь світ.
Про те, що його всиновили, Стів знав із дитинства. Але він завжди вважав Клару та Пола своїми справжніми батьками і дуже сердився, коли хтось називав їх нерідними чи названими.

Одного разу він навіть до сліз засмутився через це. Джобсу тоді було шість або сім років, він грався із своєю подружкою, яка жила в будинку навпроти.
«То ти зовсім не потрібен своїм справжнім бать- кам?» – запитала дівчинка.
Стіва неначе струмом ударило. Він підхопився і в сльозах утік додому, де поскаржився мамі й татові. Пол і Клара міцно пригорнули його до себе, і довго-довго заспокоювали.

«Ти не розумієш, – гладила його по спині Клара. – Ми обрали тільки тебе! Саме тебе, розумієш?»
«Ти – надзвичайна дитина! – підтримав дружину Пол, погладивши Стіва по щоці. – Ми хотіли, щоб саме ти став нашим сином!»
Вони казали це так переконливо, що маленький Стів відчув: це правда. Тоді він остаточно повірив у це. Так само як і повірив у те, що Пол і Клара – його справжні батьки. Саме так він потім усім і казатиме: «Вони – мої справжні мама і тато. На сто відсотків!». І саме тоді він раз і назавжди закарбує у підсвідомості те, що він – надзвичайний.

Особливий. Винятковий. Неповторний. Єдиний.

Упевненість у власній надзвичайності зробила з Джобса людину з важким характером. Він був на диво небагатослівний та рідко усміхався. Та водночас він був дуже допитливим. Його цікавило геть усе, до найменшої деталі. Він про все на світі запитував, а як не отримував відповіді на своє запитання, то намагався знайти її самотужки.

А які якості ви виховуєте в своїх дітях? Напишіть у коментарях! Ми впевнені, що у всіх батьків є свої лайфхаки;) Але ніколи не пізно вчитися на найкращих прикладах.

Зацікавила історія маленького хлопчика Стіва? Це лише початок захопливої книжки-біографії для сімейного читання з серії “Видатні особистості”.
біографія джобса

Коментарів немає

Залишіть відгук

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

WordPress Video Lightbox