Їм важко придумати сюжет, у них проблеми з фантазією та уявою, вони пасивні, загальмовані, несамостійні й не дуже зацікавлені в грі. А все тому, що ми самі відбиваємо у наших дітей бажання гратися.
Помилка 1: Ми купуємо багато іграшок не дитині, а собі.
Замість того щоб купити дитині іграшку, яка подобається саме їй, дорослі часто обирають те, що подобається їм самим.
Ситуація ще більше ускладнюється, якщо в дитинстві батьки самі відчували нестачу іграшок. Такі батьки часто купують їх без міри, ніби намагаючись надолужити те, чого колись не мали самі.
Але коли іграшок занадто багато, це зрештою призводить до нудьги й апатії.
Порада: нехай іграшок буде краще небагато, але вони будуть ретельно підібрані відповідно до віку та інтересів малюка.
Купуйте прості іграшки, які дають дитині можливість проявляти фантазію та задіювати уяву. З цієї точки зору звичайні машинки кращі за ті, що працюють на батарейках. А проста лялька — за ту, що розмовляє.
Щоб малюк не переситився великою кількістю іграшок, розділіть їх на три частини. Дві з них приберіть подалі від дитячих очей.
Спостерігайте за малюком. Щойно помітите, що якась іграшка йому набридла і він більше з нею не грається, замініть її тією, про яку він уже встиг забути.
Помилка 2: Ми позбавляємо дитину свободи та ініціативи.
Дорослі надто активно й наполегливо організовують дозвілля дитини.
Безтурботне дитяче неробство, корисне «нічогонероблення», можливість просто посумувати, поскучати, помріяти й пофантазувати здаються дорослим чимось шкідливим і неправильним.
Їм здається, що дитину обов’язково потрібно чимось зайняти.
У результаті дитина губиться, коли ніхто не спрямовує її та не намагається розважити.
Порада: дорослі мають дати малюкові якомога більше свободи для самостійних ігор і досліджень.
Корисно запланувати час для спільних неспішних прогулянок у парку, під час яких можна розглядати хмари, спостерігати за птахами тощо.
Не нехтуйте можливістю поговорити з дитиною перед сном, послухати вигадані нею історії.
Зупиніть час. Навчіть малюка нудьгувати — у хорошому сенсі цього слова, мріяти, фантазувати.
Помилка 3: Ми довірили дітей екранам.
Уже з півтора року малюки дивляться мультфільми, а в три роки освоюють комп’ютерні ігри.
Результат — проблеми з концентрацією уваги, уявою, логікою, труднощі у спілкуванні.
Таким дітям не вистачає фантазії та творчої активності.
Малюк, який довго сидить перед телевізором, звикає отримувати готові рішення, стає творчо пасивним. Він не вміє сам себе зайняти, не може придумати гру.
Порада: суворо контролюйте, що саме дитина дивиться, і обмежуйте час перед екраном.
Не ставте телевізор у дитячій кімнаті.
Дитина почне охочіше займатися іншими справами, у неї з’явиться інтерес до пізнання.
Пам’ятайте, що залежно від віку дитина може проводити біля телевізора: від 15 до 40 хвилин на день у віці від 2 до 5 років і не більше 1 години на день, якщо дитині вже понад 5 років.
Дітям до 3 років телевізор протипоказаний!
Помилка 4: Ми віддаємо перевагу навчанню, а не грі.
Надмірне захоплення раннім інтелектуальним розвитком призводить до перенапруження малюка.
Однак ні в Україні, ні у світі не спостерігається якогось сплеску масової ранньої геніальності. Навпаки, інтелектуальний рівень дітей помітно знижується.
Чому?
Дитина у своєму розвитку послідовно проходить одну стадію за іншою. Ігрова діяльність — одна з них.
Ні заняття, ні навчання не можуть дати у віці від 0 до 5 років стільки, скільки легко й невимушено дає гра.
Порада: створіть для малюка безпечний простір — це може бути двір, ліс, парк або кімната, — дайте необхідні предмети, ігри та іграшки, час для себе й свободу самовираження.
І будьте готові навчити його того, що знадобиться для продовження гри.
При цьому не варто намагатися завчасно розвинути те, до чого малюк ще просто не доріс.
Помилка 5: Ми перестали подавати приклад і підкидати ідеї.
Щоб організувати будь-яку ігрову діяльність — рольову чи предметну, придумати сюжет, — дитині потрібен приклад.
І дати його — наше з вами завдання.
Придумати сюжет, підкинути ідею, розподілити ролі, дати старим іграшкам нове життя.
Чи знають наші діти ті ігри, у які грали ми?
Класики, козаки-розбійники, хованки, доганялки, резиночки, салки?
Ні.
А звідки їм це знати, якщо ніхто не покаже й не навчить?
Порада: гратися — це зовсім не обов’язково годинами лежати на килимі й імітувати виття пожежної машини.
Час від часу цікавтеся, чим зараз зайнятий ваш малюк.
І просто між іншим, ненав’язливо діліться з ним ідеями, які вам спали на думку.
А потім знову повертайтеся до своїх справ.
Малюк сам творчо розвине вашу ідею, повернувши свою гру в нове русло.
Помилка 6: Ми сприймаємо гру з дитиною як обов’язок.
Мало хто може похвалитися тим, що обожнює гратися з дітьми.
Але щойно ми починаємо сприймати гру як обов’язок, саме з цього моменту вона перестає бути грою.
Будьте впевнені: діти інтуїтивно відчують відсутність вашого ентузіазму, і це позбавить їх величезної частини задоволення від гри.
Порада: не любите гратися — не грайтеся.
Просто будьте поруч.
Малюк чимось зайнятий, але постійно прибігає до вас зі своєї кімнати?
Йому потрібно час від часу переконуватися, що він у безпеці й ви поруч.
Сядьте на підлозі в дитячій кімнаті, щоб у будь-який момент дитина могла поставити вам запитання або похвалитися результатом своєї роботи.
Займайтеся спільною творчістю.
Вам подобається ліпити з гіпсу чи малювати аквареллю? Залучіть до цих занять і свою дитину.
Цікавтеся її іграшками.
Ми уважно стежимо за тим, як у малюка ростуть зуби, як він адаптується до дитячого садка, як знаходить спільну мову з іншими дітьми.
Але його іграшки займають величезну частину його життя і дуже для нього важливі.
Читайте дітям книжки.
Приділяйте цьому 10 хвилин перед сном або трохи часу у вихідні.
